Іуда продав Христа за 30 срібняків.

За скільки продали Чорновола його 30 апостолів???

Звичайно, це алегорія. Чорновіл не Христос, а 30 його вчорашніх колеґ, які поставили свої підписи за недовіру — далеко не апостоли. Але, але... Картина, яку ми спостерігали у сесійному залі вранці 19 лютого цього року, коли Володимир Черняк гордо зачитував вердикт про недовіру і називав поіменно вершителів цього акта, червона частина сенаторів, аплодуючи, стояла і вигукувала в більшовицькому екстазі: «Руховцы, молодцы!!! Давно бы так!» Через морок тисячоліть, крізь цю макабричну оргію братовбивства з майдану перед палацом Понтія Пілата долітає до мене таке ж невимовно страшне: розіпни його! Розіпни!

У контексті цього складного верховнорадівського тижня, коли з Павла Лазаренка зняли депутатську недоторканність, ніхто із членів «Громади» не біг на трибуну зрікатися свого лідера. Може не зовсім доречна аналогія, аби не сприйнялася, як виправдання П. Лазаренка, але певна мораль тут є. Тридцять «апостолів». Один з них обіцяє мільйон срібняків, щоб прибрати В. Чорновола, тому, що той не сприяє поповненню його гаманця. Інші, надихавшись у поганські часи Леніним, час від часу переживають рецидиви очманіння і не відають, що творять, хоч уже довгими роками блукали манівцями, а потім повертались, як блудні сини.

Не менш небезпечний ефект отруєння совісті газотрейдерами. Іншим не дістався жаданий парламентський комітет, інші зумисне заплуталися у параграфах законів і положень. Ще частину кидає у холодний піт, коли вони згадують про майбутній партійний список, а їхніх благородних імен там не виявиться. Ще одним просто дана команда «фас», щоби розчистити рухівське електоральне поле для нерухівського кандидата у Президенти.

Чорну справу зроблено. Завдано глибоких ран партії і виборчому процесу рухівського кандидата. Заліковувати їх доведеться довго. Але чи розп'яття Христа призвело до знищення християнства? Ні, воно його утвердило. Так само буде і з Рухом.

Дзвенять срібняки!

І хто б що не казав, а Іуда Іскаріот в кінцевому підсумку виявився шляхетним чоловіком. На полі крові, яке він купив за тридцять зароблених зрадою срібняків, він сам собі виніс вирок.

Ярослав Кендзьор.
Джерело: «Час», №8 (20), 26 лютого - 5 березня 1999 року

На жаль, українське суспільство не виставило належної оцінки аморальним вчинкам розкольників, що свої егоїстичні інтереси поставили вище національних (щоправда, це зробили виборці на президентських виборах 1999 року й парламентських 2006-го). Як на мене, через це став можливим рецидив восени 2005 року, а саме, спроба Юлії Тимошенко та її "оточення" вчинити державний заколот. Ю. Костенко і його спільники до сих пір не висловили щонайменшого жалю з приводу свого вчинку, більше того, нині (у 2006 р.) вони претендують на лідерство в т.зв. "єдиній правиці". То запасімося бромом, уважно перечитаймо сторінки "Нарису історії України" Дмитра Дорошенка, порівняймо добу "Руїни" з сьогоденням і гарно подумаймо, чи можна довіряти долю України не єдиножди прохвостам.

Звичайно, усі ми грішні. Неможливо уникнути гострих дискусій і навіть сварок серед політиків, але вони не мають переходити певну межу і ослаблювати націю й державу. Хотів би нагадати читачам про "непомічене" свого часу звернення Вячеслава Чорновола до українських політиків і пропозицію підписати угоду (чи декларацію) про своєрідний кодекс честі у стосунках між ними. Гадаю, що нині це звернення є актуальнішим, ніж будь коли.

Varnak.