“П'ята колона” в парламенті

Зміст

1.Рік української демократії, який засвідчив, що Росія згуртовує антиукраїнські сили
Роман Матузко, політичний оглядач

22 листопада 2005 року державницькі сили України урочисто відзначили першу річницю Помаранчевої Української демократичної революції, яка майже збігається з датою річниці Всеукраїнського референдуму 1991 року про підтвердження Акта відновлення державности України.

Масовість українського громадянства на Майдані саме у річницю відзначення широкого спротиву українців маріонетковому московсько-олігархічному режиму довело, що більшість населення міцно стоїть на шляху революційних ідеалів, закладених революційними здвигами Майдану.

Майдан довів силу української революції, хоча не все досягнуто. Так звані опозиційні до української державности політичні сили не змирилися з поразкою. Нині вони об’єднаними зусиллями розпочали атаку на молоду українську демократію. Не сприймаючи державности України, вони намагаються дискредитувати її, використовуючи поглиблення політичної та економічної кризи, проникнення корупції в усі сфери суспільного життя, які неможливо швидко викоренити у процесі демократичного державотворення.

Щоб у цьому впевнитися, не треба далеко ходити. Лише погляньмо, як 6 жовтня 2005 року голосували у Верховній Раді за законопроекти для захисту українських національних інтересів. Серед законопроектів, які розглядалися для внесення у порядок денний, були:

1. «Про українську мову як державну мову України»;

2. «Про визнання воюючою стороною в Другій світовій війні Української Повстанської Армії та Організації Українських Націоналістів ОУН–УПА»;

3. «Про реабілітацію жертв політичних репресій»;

4. «Про позбавлення громадянина Російської Федерації Алксніса права в’їзду на територію країни»;

5. «Про визначення статусу українців, примусово переселених в 1944 — 1946 роках з території Польщі в Україну»;

6. «Про створення Тимчасової спеціальної комісії по Чорноморському флоту».

Нижче наводимо кількість голосів, поданих на підтримку внесення вказаних законопроектів до розгляду (станом на 18.00, 6 жовтня 2005 року).

У залі присутні 295 депутатів. Для прийняття рішення потрібно 226 голосів.


Кількість поданих голосів за внесення до порядку денного

фракції

Кількість депутатів

Мова

УПА

Реабілітація

Алксніс

Пересел.

ЧФ

Комуністи

56

0

0

0

0

0

0

Соціалісти

25

20

0

0

0

14

14

“Регіони України”

50

11

1

1

0

1

0

Народна партія

46

30

8

9

2

25

17

“Вперед, Україяо!”

20

5

1

1

1

1

0

СДПУ(о)

20

0

0

0

0

0

0

“Єдина Україна”

15

3

1

0

0

0

4

Промисловці і підприємці

15

2

0

1

0

2

2

НДП і “Трудова Україна”

13

4

1

2

2

2

6

Позафракційні

35

5

3

3

1

3

3

Загалом подано “за”

198

130

129

116

170

162


Ця таблиця — справжнє обличчя фракцій парламенту, які є відверто антиукраїнськими (перелік фракцій станом на 18.00, 6 жовтня 2005 року)

Отже, голосування з принципово українських питань (навіть тільки за внесення у порядок денний!) вказує, що маємо 9 фракцій і «позафракційних» та 294 депутати явно антиукраїнського спрямування. Ледве не вистачає для голосування таких змін до Конституції, які б нічого не залишили від української державности.

Штучно насаджуваний песимізм і сумніви щодо Української Помаранчевої революції — то закономірні намагання ворогів Незалежности України. Іншого від них чекати не слід. Чи може це когось дивувати?

Отрута песимізму усіма шпаринами тече до нас з Півночі. Так, наприклад, депутат Держдуми Росії Константін Затулін запевняє: «Революционеров свозили на майдан автобусами и поездами; завлекали, как водится, гривной и зрелищем. Но римейк не состоялся».

Чи чули ми колись від «регіоналів», комуно-прогресивних соціалістів, об’єднаних соціал-демократів — цих відвертих виразників інтересів Росії — будь-які позитивні оцінки щодо України, українського народу та його державности?

І тут К. Затулін докладає свого «п’ятака» у кошик «регіоналів»:

«...революции, которой клялись на майдане в верности, не было. Что, собственно, и удостоверил первый и, я уверен, последний год стопроцентно «оранжевой» власти».

Усе для них від нової влади «не так». Отже — при імперо-олігархічній владі все було «так»? То чому відбувся Майдан?

Тож маємо повернути назад імперців з «Не так»?

Щоб зрозуміти, чому в Україні після тріумфальної ходи революції все так повільно змінюється на краще, досить глянути на депутатський корпус Верховної Ради, а також — на депутатський корпус усіх інших рад (совєтів) — від сільської до обласної.

А чи 100-відсоткова українська та україномовна влада в Криму?

Така ось ціна затулінським визначенням щодо 100-відсотковости «помаранчевої влади»...

Щоб зрозуміти, чому в Україні на порядок денний випливло поняття саботажу, бензиново-газової чи м’ясної кризи, варто поглянути, хто нині знаходиться чи останнім часом швиденько увійшов до «Регіонів», хто становить основу СДПУ(о), так званий «народний» кучмівсько-московський блок «МИ». А хто контролює український енергетичний бізнес?

Невже «Тюменська нафтова компанія», «Еко», «Лукойл» належать британському чи американському капіталові? Чи є в Україні хоча б одне представництво американської нафтової компанії «Стандарт Ойл»?

А дехто чи не занадто дужим голосом веде мову про якісь «транснаціональні корпорації», які начебто хазяйнують нині в Україні, що через це, мовляв, Україна втрачає свою незалежність і ледве чи не стає колонією НАТО чи Сполучених Штатів.

Але придивімося, яка частка російського капіталу у великій промисловості України? На початок 2000-х років вона становила: у нафтопереробній промисловості — 84%, кольоровій металургії — 67%, алюмінієвій промисловості — 90%.

А ми маємо ще якусь ілюзію, що російсько-імперський колоніалізм нам так просто віддасть такий скарб — Україну…

То чому ми так легко піддаємося і потім начебто самі несемо в маси негативні оцінки нашої державности, нашої революції з боку ворогів нашого поступу вперед, ворогів Української нації і народу?

Чому ми так легко зрікаємося наших перемог і готові віддати нашу перемогу у руки ворогів української державности?

Скажуть, що ми шукаємо ворогів. А хто влаштував Україні три штучних голодомори, терор і репресії? Невже наші друзі?

Неоголошена війна проти державности України йде жорстока і невблаганна. Наслідком цієї війни є та руїна, яку являє нині Україна.

Тому ми не шукаємо ворогів: ми вказуємо на них і відверто називаємо їх так, як вони на те заслуговують.

У 2004 році після фальсифікованого оголошення результатів президентських виборів комуністичний Китай привітав керівництво Росії з перемогою В. Януковича.

Що це означає? А те, що насправді це була перемога Росії, а не Януковича. І Китай вітав Росію зі встановленням її повного контролю над усією Україною. Ось що означала б для України перемога «вождя» нинішніх «регіоналів»!

Проблема майбутніх виборів стоїть не у площині боротьби за демократію. Противники нашої державности прагнуть реваншу. І інструкції з Кремля устами Затуліна течуть рікою:

«...ставкой в борьбе с конкурентной идеей — нет, не демократии, а разрыва Украины с Россией, — могут быть только идейные политические силы. Это и есть главное пожелание Партии регионов и другим, которые, пусть медленно, но обретают собственное политическое лицо».

Сьогодні стан в Україні такий, що противники її державности вже не можуть ховати свого обличчя під «рицарським забралом». Вони змушені його відкрити. Ставка у цій боротьбі занадто висока — хто володітиме основним і найкоштовнішим діамантом, який увінчував корону колишньої Російської імперії, — ми, українці, чи Московія?

Як здається, ми належним чином оцінимо факт входження колишнього генпрокурора С. Піскуна та уповноваженої Верховної Ради з прав людини — Ніни Карпачової... у виборчий список Партії регіонів.

Український політичний спектр сьогодні має виразно три майже рівних сегменти, два з яких — червоний (комуністичний) і некомуністичний (олігархічний) — відверто промосковські. Між ними знаходиться третій — некомуністичний український патріотичний, який змушений відбиватися від скоординованих ударів обох інших секторів.

Ті самі промосковські дві третини політичного спектру, які не є виразниками українських інтересів, існують серед депутатського корпусу нинішньої Верховної Ради, що виразно виявило наведене вище голосування.

Молода державницька та демократична свідомість українського громадянства, яка тривалий час перебувала під тиском імперської ідеології, з надзвичайною довірливістю і легкістю піддається ворожій антиукраїнській пропаганді та некритично сприймає оцінки явищ, що їх оприлюднюють ворожі Українській державності сили, не розуміючи, що вся їхня діяльність має одну мету — заперечити можливість існування України як незалежної держави, не допустити посилення економічного її потенціалу. Треба критично ставитися до оцінок українського повсякдення з боку противників державности України, які ніколи щодо неї не будуть позитивними. Особливо ж щодо тих подій, які зміцнюють Українську державу і унеможливлюють поновлення залежности від Москви.

Цілком природно, що противники державности України прагнутимуть реваншу і намагатимуться поставити Україну на коліна:

«В госдуме на днях побывал председатель парламентского Комитета по топливно-энергетическому комплексу Украины Андрей Клюев, представляющий в Верховной Раде Партию регионов, то есть основную опозиционную силу республики», — з’явилося повідомлення під час нового витка газової кризи.

Українська демократична свідомість не бачить відмінностей між опозицією і ворогами державности України, відмінностей їхньої мети, не відрізняє форми і якости опозиції від сутности антиукраїнських сил, які утримують важелі влади, але огорнули себе у прапори опозиції.

Опозиція і є опозицією, бо не має важелів влади. Опозиція — то внутрішня і ДЕРЖАВНИЦЬКА платформа, яка відрізняється від позиції влади. Вона не ставить під сумнів власну державність. В Україні маємо іншу картину: під виглядом опозиції виступають вороги державности України, які намагаються виконати поставлене перед ними завдання — привести Україну до володінь Москви. Антидержавні сили, на відміну від класичної опозиції, зберігають владу як у виконавчих структурах, так і в законодавчій і судовій владі, діють всупереч новій українській владі, яка прийшла до керма країни в результаті Революції. Наслідки такого змішання різновекторних владних важелів можуть бути для України такими ж катастрофічними, як для російської демократії у 1917 році.

Перемога Української Помаранчевої революції над тоталітарним імперсько-олігархічним режимом стане визначальною датою початку нової епохи Майдану, і в подальшому ми урочисто святкуватимемо її, відзначаючи нові досягнення демократичної Української держави.

Джерело: УКРАЇНСЬКЕ СЛОВО, ч. 52 (3252), 28 грудня 2005 року - 3 січня 2006 року


2.Додаток
Скажи мені, хто твій друг...

Результати поданих нижче принципових поіменних голосувань також відзеркалюють справжнє обличчяя українського парламенту і підтверджують висновки Романа Матузка. З сумом маю зазначити, що в 2006 році колекція відверто антиукраїнських фракцій і груп у ВР поповнилася фракцією БЮТ.

Цифри взято з офіційного сайту Верховної Ради України. На жаль, я не мав можливості підготувати систематичну чи хоча б повнішу компіляцію даних ВР. Шкода, але жодна з парламентських партій не спромоглася провести належний аналіз діяльності "колег" та оприлюднити результати.
Varnak

Ото ж бо, по їхніх плодах ви пізнаєте їх!
Вiд Матвiя 7/20

Поіменне голосування про Проект Закону про Державний Гімн України (№1073-2) - в цілому
06/березень/2003 12:50
За:334 Проти:56 Утрималось:0 Не голосувало:43 Всього:433
Позафракційні: За:12 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:3 Відсутні:4
Фракція “Наша Україна”: За:97 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:1 Відсутні:4
Фракція комуністів: За:0 Проти:56 Утрималось:0 Не голосувало:2 Відсутні:2
Фракція Соціал-демократичної партії України (о): За:35 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:3 Відсутні:0
Фракція Блоку Юлії Тимошенко: За:17 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:1 Відсутні:0
Фракція Соціалістичної партії України: За:0 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:20 Відсутні:0
Фракція Аграрної партії України: За:13 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:0 Відсутні:3
Фракція Народно-демократичної партії: За:16 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:0 Відсутні:0
Фракція “Регіони України”: За:37 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:4 Відсутні:1
Група “Європейський вибір”: За:17 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:2 Відсутні:1
Фракція партій ППУ та“Трудова Україна”: За:41 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:0 Відсутні:0
Група “Демократичні ініціативи”: За:21 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:1 Відсутні:0
Група “Народовладдя”: За:18 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:1 Відсутні:0
Група “Народний вибір”: За:10 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:5 Відсутні:0


Поіменне голосування про Проект Закону про ратифікацію Протоколу про затвердження Положення про порядок організації і проведення спільних антитерористичних заходів на територіях держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав (№0127) - за основу
18/лютий /2004 11:28
За:233 Проти:18 Утрималось:0 Не голосувало:187 Всього:438

Позафракційні: За:3 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:13 Відсутні:2
Фракція “Наша Україна”: За:0 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:97 Відсутні:4
Фракція комуністів: За:56 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:1 Відсутні:2
Фракція Соціал-демократичної партії України (о): За:27 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:11 Відсутні:0
Фракція Блоку Юлії Тимошенко: За:0 Проти:18 Утрималось:0 Не голосувало:1 Відсутні:0
Фракція Соціалістичної партії України: За:17 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:3 Відсутні:0
Фракція Аграрної партії України: За:15 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:1 Відсутні:0
Фракція Народно-демократичної партії: За:13 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:1 Відсутні:0
Фракція “Регіони України”: За:33 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:32 Відсутні:2
Фракція партій ППУ та“Трудова Україна”: За:33 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:9 Відсутні:0
Група “Демократичні ініціативи”: За:9 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:10 Відсутні:0
Група “Народовладдя”: За:15 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:7 Відсутні:0
Група “Народний вибір”: За:12 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:1 Відсутні:1


Поіменне голосування про Проект Постанови про 85-річчя ЛКСМУ та посилення ролі молодіжних громадських організацій у виховній роботі з молоддю (№4613) - в цілому
02/березень/2004 13:33
За:260 Проти:61 Утрималось:2 Не голосувало:111 Всього:434


Позафракційні: За:4 Проти:2 Утрималось:0 Не голосувало:9 Відсутні:4
Фракція “Наша Україна”: За:0 Проти:49 Утрималось:0 Не голосувало:47 Відсутні:4
Фракція комуністів: За:58 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:1 Відсутні:0
Фракція Соціал-демократичної партії України (о): За:18 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:20 Відсутні:0
Фракція Блоку Юлії Тимошенко: За:2 Проти:10 Утрималось:1 Не голосувало:5 Відсутні:1
Фракція Соціалістичної партії України: За:19 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:0 Відсутні:1
Фракція Аграрної партії України: За:16 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:0 Відсутні:0
Фракція Народно-демократичної партії: За:10 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:4 Відсутні:0
Фракція “Регіони України”: За:49 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:14 Відсутні:4
Фракція партій ППУ та“Трудова Україна”: За:39 Проти:0 Утрималось:1 Не голосувало:2 Відсутні:0
Група “Демократичні ініціативи”: За:11 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:7 Відсутні:1
Група “Народовладдя”: За:21 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:1 Відсутні:0
Група “Народний вибір”: За:13 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:1 Відсутні:0


Поіменне голосування про Проект Закону про внесення змін до Конституції України (№4105) - в цілому
08/квітень /2004 18:30
За:294 Проти:2 Утрималось:4 Не голосувало:4 Всього:304

Позафракційні: За:6 Проти:1 Утрималось:3 Не голосувало:1 Відсутні:13
Фракція “Наша Україна”: За:0 Проти:1 Утрималось:0 Не голосувало:0 Відсутні:99
Фракція комуністів: За:58 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:0 Відсутні:1
Фракція Соціал-демократичної партії України (о): За:38 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:0 Відсутні:0
Фракція Блоку Юлії Тимошенко: За:0 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:0 Відсутні:19
Фракція Соціалістичної партії України: За:19 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:0 Відсутні:1
Фракція Аграрної партії України: За:15 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:1 Відсутні:0
Фракція Народно-демократичної партії: За:14 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:0 Відсутні:0
Фракція “Регіони України”: За:61 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:2 Відсутні:5
Фракція партій ППУ та“Трудова Україна”: За:37 Проти:0 Утрималось:1 Не голосувало:0 Відсутні:4
Група “Демократичні ініціативи”: За:16 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:0 Відсутні:1
Група “Народовладдя”: За:17 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:0 Відсутні:1
Група “Народний вибір”: За:13 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:0 Відсутні:1

Поіменне голосування про Проект Закону про ратифікацію Договору між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки (№0188)
20/квітень /2004 13:06
За:274 Проти:59 Утрималось:9 Не голосувало:77 Всього:419
Позафракційні: За:5 Проти:5 Утрималось:2 Не голосувало:6 Відсутні:8
Фракція “Наша Україна”: За:0 Проти:36 Утрималось:2 Не голосувало:53 Відсутні:9
Фракція комуністів: За:59 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:0 Відсутні:0
Фракція Соціал-демократичної партії України (о): За:38 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:0 Відсутні:0
Фракція Блоку Юлії Тимошенко: За:0 Проти:16 Утрималось:0 Не голосувало:3 Відсутні:0
Фракція Соціалістичної партії України: За:0 Проти:0 Утрималось:4 Не голосувало:15 Відсутні:1
Фракція Аграрної партії України: За:15 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:0 Відсутні:1
Фракція Народно-демократичної партії: За:11 Проти:2 Утрималось:0 Не голосувало:0 Відсутні:1
Фракція “Регіони України”: За:61 Проти:0 Утрималось:1 Не голосувало:0 Відсутні:4
Фракція партій ППУ та“Трудова Україна”: За:39 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:0 Відсутні:2
Група “Демократичні ініціативи”: За:17 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:0 Відсутні:0
Група “Народовладдя”: За:18 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:0 Відсутні:0
Група “Народний вибір”: За:11 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:0 Відсутні:3

Поіменне голосування про проект Постанови про відзначення 100-річчя з дня народження видатного письменника Уласа Самчука (№5329) - в цілому
07/жовтень /2004 13:13
За:134 Проти:38 Утрималось:1 Не голосувало:97 Всього:270


Позафракційні: За:3 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:7 Відсутні:8
Фракція “Наша Україна”: За:78 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:22 Відсутні:0
Фракція комуністів: За:1 Проти:38 Утрималось:0 Не голосувало:16 Відсутні:4
Фракція Соціал-демократичної партії України (о): За:0 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:0 Відсутні:40
Фракція Блоку Юлії Тимошенко: За:18 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:1 Відсутні:0
Фракція Соціалістичної партії України: За:1 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:19 Відсутні:0
Фракція “Регіони України”: За:3 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:1 Відсутні:60
Фракція політичної партії“Трудова Україна”: За:0 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:1 Відсутні:29
Група “Центр”: За:0 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:14 Відсутні:2
Фракція НДП та ПППУ: За:12 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:3 Відсутні:1
Група “Союз”: За:0 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:0 Відсутні:18
Фракція Народної Аграрної партії України: За:17 Проти:0 Утрималось:1 Не голосувало:2 Відсутні:0
Фракція партії“Єдина Україна”: За:1 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:11 Відсутні:4
Група “Демократичні ініціативи”: За:0 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:0 Відсутні:14


Поіменне голосування про проект Постанови про дострокове припинення повноважень народного депутата України Порошенка П.О.(№8109)
08/вересень/2005 10:58
За:269 Проти:3 Утрималось:4 Не голосувало:110 Всього:386

Позафракційні: За:18 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:10 Відсутні:10
Фракція “Наша Україна”: За:2 Проти:3 Утрималось:2 Не голосувало:45 Відсутні:10
Фракція комуністів: За:56 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:0 Відсутні:0
Фракція Соціал-демократичної партії України (о): За:19 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:1 Відсутні:0
Фракція Блоку Юлії Тимошенко: За:39 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:1 Відсутні:1
Фракція Соціалістичної партії України: За:23 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:2 Відсутні:1
Фракція “Регіони України”: За:51 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:0 Відсутні:1
Фракція партії“Єдина Україна”: За:19 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:1 Відсутні:0
Група“Демократична Україна”: За:0 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:18 Відсутні:1
Фракція Народної Партії: За:13 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:22 Відсутні:9
Фракція Української Народної Партії: За:22 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:2 Відсутні:1
Фракція Партії промисловців та підприємців України: За:7 Проти:0 Утрималось:2 Не голосувало:1 Відсутні:5
Фракція Народного Руху України: За:0 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:7 Відсутні:7


Поіменне голосування про проект Закону про внесення змін до Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" (щодо недоторканості) (№4201) - у другому читанні і в цілому
08/вересень/2005 12:49
За:270 Проти:0 Утрималось:1 Не голосувало:126 Всього:397


Позафракційні: За:16 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:7 Відсутні:15
Фракція “Наша Україна”: За:4 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:53 Відсутні:1
Фракція комуністів: За:55 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:1 Відсутні:0
Фракція Соціал-демократичної партії України (о): За:0 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:20 Відсутні:0
Фракція Блоку Юлії Тимошенко: За:34 Проти:0 Утрималось:1 Не голосувало:5 Відсутні:1
Фракція Соціалістичної партії України: За:25 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:0 Відсутні:1
Фракція “Регіони України”: За:48 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:3 Відсутні:1
Фракція партії“Єдина Україна”: За:11 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:9 Відсутні:0
Група“Демократична Україна”: За:19 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:0 Відсутні:0
Фракція Народної Партії: За:35 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:5 Відсутні:4
Фракція Української Народної Партії: За:12 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:1 Відсутні:2
Фракція Народного Руху України: За:0 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:13 Відсутні:1


Про поправки №27 - №35 Кабінету Міністрів України (Проект Закону про внесення змін до Закону України ”Про Державний бюджет України на 2005 рік” (щодо дотацій місцевим бюджетам для забезпечення виплат зарплати та інших першочергових видатків) (друге читання) (№8156))
03/листопад/2005 13:27

Позафракційні: За:4 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:16 Відсутні:16
Фракція “Наша Україна”: За:30 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:11 Відсутні:1
Фракція комуністів: За:1 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:55 Відсутні:0
Фракція Соціал-демократичної партії України (о): За:0 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:20 Відсутні:0
Фракція Блоку Юлії Тимошенко: За:2 Проти:1 Утрималось:0 Не голосувало:34 Відсутні:0
Фракція Соціалістичної партії України: За:14 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:11 Відсутні:0
Фракція партії“Єдина Україна”: За:0 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:12 Відсутні:1
Фракція Народної Партії: За:1 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:43 Відсутні:1
Фракція Української Народної Партії: За:24 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:1 Відсутні:0
Фракція Партії промисловців та підприємців України: За:3 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:10 Відсутні:1
Фракція Народного Руху України: За:14 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:0 Відсутні:0
Фракція політичної партії“Реформи і Порядок”: За:12 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:2 Відсутні:1
Фракція політичної партії“Вперед, Україно!”: За:0 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:19 Відсутні:0
Фракція Партії регіонів“Регіони України”: За:0 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:48 Відсутні:2
Група“Довіра народу”: За:1 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:11 Відсутні:4


Поіменне голосування про проект Постанови про відставку Прем'єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України (№8686-2) - в цілому
10/січень /2006 15:42
За:250 Проти:50 Утрималось:2 Не голосувало:103 Всього:405


Позафракційні: За:7 Проти:2 Утрималось:1 Не голосувало:6 Відсутні:12
Фракція “Наша Україна”: За:1 Проти:19 Утрималось:0 Не голосувало:21 Відсутні:1
Фракція комуністів: За:55 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:0 Відсутні:1
Фракція Соціал-демократичної партії України (о): За:18 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:1 Відсутні:0
Фракція Блоку Юлії Тимошенко: За:36 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:0 Відсутні:1
Фракція Соціалістичної партії України: За:0 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:26 Відсутні:3
Фракція партії“Єдина Україна”: За:14 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:0 Відсутні:0
Фракція Народної Партії: За:40 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:1 Відсутні:0
Фракція Української Народної Партії: За:0 Проти:13 Утрималось:0 Не голосувало:5 Відсутні:0
Фракція Партії промисловців і підприємців України: За:0 Проти:1 Утрималось:0 Не голосувало:13 Відсутні:1
Фракція Народного Руху України: За:0 Проти:4 Утрималось:0 Не голосувало:12 Відсутні:0
Фракція політичної партії“Реформи і Порядок”: За:0 Проти:6 Утрималось:0 Не голосувало:8 Відсутні:1
Фракція Партії регіонів“Регіони України”: За:59 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:0 Відсутні:1
Група Народного блоку Литвина: За:20 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:1 Відсутні:0
Фракція політичної партії“ВІДРОДЖЕННЯ”: За:0 Проти:5 Утрималось:1 Не голосувало:9 Відсутні:1.

Поіменне голосування про подолання вето Президента України на Закон України “Про місто-герой Севастополь” (№3187-1)
23/лютий /2006 13:40
За:277 Проти:0 Утрималось:1 Не голосувало:83 Всього:361.

Позафракційні: За:17 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:4 Відсутні:14
Фракція “Наша Україна”: За:0 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:34 Відсутні:7
Фракція комуністів: За:56 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:0 Відсутні:0
Фракція Соціал-демократичної партії України (о): За:18 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:1 Відсутні:0
Фракція Блоку Юлії Тимошенко: За:33 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:4 Відсутні:5
(а серед оцих 33-х також і “демократ-патріот” Яворівський В.О.)
Фракція Соціалістичної партії України: За:26 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:1 Відсутні:2
Фракція Народної Партії: За:39 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:0 Відсутні:2
Фракція Української Народної Партії: За:0 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:17 Відсутні:1
Фракція Партії промисловців і підприємців України: За:0 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:1 Відсутні:15
Фракція Народного Руху України: За:0 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:16 Відсутні:0
Фракція політичної партії“Реформи і Порядок”: За:0 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:2 Відсутні:13
Фракція Партії регіонів“Регіони України”: За:56 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:3 Відсутні:1
Група Народного блоку Литвина: За:22 Проти:0 Утрималось:0 Не голосувало:0 Відсутні:0
Фракція політичної партії“ВІДРОДЖЕННЯ”: За:10 Проти:0 Утрималось:1 Не голосувало:0 Відсутні:5.

А ось оцінка позиції БЮТ в поіменному голосуванні про подолання вето Президента і реакція Блоку Юлії Тимошенко на критику

Мертва петля над Севастополем
То хто з «помаранчевих» іде на зближення з «регіоналами»?

Зоряна Кріт

Природний період нашестя комах-шкідників на українські землі ще не почався — до літа далеко. Але передберезневі виборчі події активізували «комашину» тематику в стінах українського парламенту. Голосування щодо подолання вето Президента на Закон «Про місто-герой Севастополь», яке відбулося 23 лютого, вдруге (після голосування за нібито відставку уряду Єханурова) дало провладним силам підстави знову говорити про існування політичного альянсу Тимошенко-Литвин-Янукович, або ж тля.

Якщо заяви «Нашої України» про існування «блоку тля» після фарсової «відставки» першого номера «нашоукраїнського» списку Юрія Єханурова з посади Прем'єра ще можна було списати на передвиборчі інтереси, то з Севастополем все значно серйозніше. Тут уже чимало політологів погодилися із заявою «Нашої України». А в ній вищезгадане голосування за закон про статус Севастополя досить жорстко назване не лише загрозливим чинником у процесі посилення сепаратистських настроїв у Криму (чого упродовж багатьох років намагається досягти Російська Федерація), а й зрадою національних інтересів України.

Положення закону, навколо якого виникли найбільш серйозні суперечки, стосується спеціального статусу міста Севастополь. Опоненти Президента запропонували, щоб такий статус міста обумовлювався у тому числі й базуванням... «основної бази Чорноморського флоту Російської Федерації, що тимчасово перебуває на території міста Севастополя». Тобто проросійськи налаштовані парламентарії запропонували визначити статус однієї з адміністративно-територіальних одиниць України, виходячи з факту перебування там збройних сил іншої держави.

Пропозиція Віктора Ющенка як глави держави і гаранта Конституції була такою: «Врахувати у законі, що, відповідно до статті 17 Конституції України, на території України не допускається розташування іноземних військових баз. Відповідно до пункту 14 розділу XV «Перехідні положення» Конституції, на території України визнається за можливе використання лише існуючих на час прийняття Основного закону військових баз тільки для тимчасового перебування іноземних військових формувань і лише на умовах оренди в порядку, визначеному міжнародними договорами України, ратифікованими Верховною Радою, а не законом України».

За подолання президентського вето у відкритому режимі, не приховуючи своєї проросійської позиції, голосували: «Регіони України» — 56, Компартія — 56, Народна партія — 39, БЮТ — 33, Соцпартія — 26, група Народного блоку Литвина — 22, СДПУ(о) — 18, «Відродження» — 10, позафракційні — 17. Президентське вето вони подолати не змогли — не вистачило голосів. Але їхнє спільне голосування не лише запам'ятається багатьом українцям, а й увійде до нашої новітньої політичної історії — так само, як і засуджене Радою Безпеки ООН рішення парламенту Росії від 1993 року про російський статус Севастополя. Можливо, саме те одіозне рішення російських депутатів стало керівництвом до дії для деяких їхніх українських колег?

Тому з точки зору захисту національних інтересів цілком виправданою видається різкість заяви «Нашої України»: «Фракції політичного союзу ТЛЯ своїм рішенням вкотре довели, що вони виступають політичним «анклавом» іноземної держави в Україні й намагаються будь-якими методами послабити її суверенітет і державну незалежність. Передвиборчий популізм і власні амбіції завели цих політиків поза межі інтересів українського суспільства та держави. Найприкріше те, що в цьому безвідповідальному, антиукраїнському шабаші активну участь беруть наші колишні соратники по Майдану — Блок Юлії Тимошенко. Еволюція цієї політичної сили від революційного радикалізму до виконавця кремлівської політики викликає лише розчарування, адже цим голосуванням БЮТ, по суті, «здає» Крим Росії та ставить під загрозу виконання планів щодо виведення баз Чорноморського флоту Росії з території автономії».

Реакція Блоку Юлії Тимошенко на заяву «Нашої України» була цілком прогнозованою. БЮТ укотре звинуватив «нашоукраїнців» у намаганні приховати факт «ведення переговорів з Партією регіонів для формування спільного альянсу». При цьому жодних підтверджень наявності подібних переговорів із боку тимошенківців знову не пролунало. Проте агресивна риторика заяви БЮТ теж цілком очевидна — якщо поцікавитися результатами голосувань фракцій Януковича і Тимошенко, одразу стає зрозумілим, хто і з ким перебуває у неафішованому альянсі. Дивує одне: невже Юлія Володимирівна не розуміє того, що може через такі свої дії розгубити навіть власний «ядерний» електорат, при цьому не отримавши жодного голосу проросійського виборця? Адже на цьому полі «пасеться» багато сил.

Зрозуміло, коли інтереси «старшого брата» на території України відстоюють «регіонали» або Блок Литвина (український спікер останнім часом звик їздити до Москви, як на роботу). Чи «не такі», котрі відкрито позиціонують себе як «форпост» інтересів Росії в Україні (з промови Медведчука на з'їзді СДПУ(о). Але коли подібне роблять політичні сили, які разом перемогли на Майдані?

Ще якоюсь мірою можна зрозуміти Мороза. Він хоча і «європейський лівий», проте традиційно тяжіє до «братніх стосунків», навіть угоду з партією російського шовініста Рогозіна колись укладав. Тому голосування Соцпартії можна пояснити заграванням з електоратом південних та східних регіонів країни. Однак виправдати позицію БЮТ набагато важче — не дивно, що блок та його лідери відмовчуються по суті питання. У нервовій і розхристаній по стилю відповіді БЮТ на заяву «Нашої України» ані слова не сказано про зміст закону і можливі трагічні для України наслідки його прийняття. Особливо незручно за таких справжніх патріотів, як Левко Лук'яненко, Андрій Шкіль, Володимир Яворівський. Схоже, вони настільки зав'язли в бізнес-середовищі Юлії Володимирівни (орієнтованому здебільшого на Росію), що почали відстоювати інтереси Росії в дуже сумнівній компанії...

«Найближчим часом Росія має представити Україні план виведення Чорноморського флоту з Севастополя», — це позиція українського міністра оборони Анатолія Гриценка. Російський флот має базуватися в Росії! І крапка! Натомість лідери деяких політичних сил, шукаючи в Москві хто політичної підтримки, а хто й закриття кримінальних справ проти себе, готові взяти на себе зобов'язання перед Кремлем та виконати їх за рахунок національних інтересів України. Може, після чергової таємної поїздки до Москви краще там і залишитись?

Україна Молода, № 038, 28 лютого 2006 року
(http://www.umoloda.kiev.ua/number/624/115/22617/)

“Вопли и сопли” вокруг Севастополя

“Истерические заявления” — так называет Блок Юлии Тимошенко реакцию НСНУ на участие фракции БЮТ в преодолении вето президента на Закон “О городе-герое Севастополе”.

Как указывается в заявлении, обнародованном БЮТ, обвинения со стороны “нашеукраинцев” являются “информационной ширмой, которой НСНУ пытается прикрыть факт ведения переговоров с Партией регионов с целью формирования общего альянса по модели меморандума Ющенко-Януковича и отвлечь внимание, в частности, от предательской энергетической политики”.

Согласно заявлению, “Наша Украина” бессовестно вводит в заблуждение общественность, поскольку Закон о статусе Севастополя касается исключительно вопросов местного самоуправления, интересы которого БЮТ последовательно отстаивает. Достаточно вспомнить об успехе акции “Соборности — да! Нет — федерализму!”, проведенной избирательным штабом блока в начале февраля. Тимошенко рассматривает, кстати, усиление местного самоуправления и расширение полномочий сельских и местных советов в качестве альтернативы идее федерализации Украины (Партия регионов) и недалеко ушедшему от нее проекту территориально-административной реформы (НСНУ), который предусматривает деление страны на 7-10 земель.

Вслед за “Нашей Украиной” возмутился фактом участия фракции БЮТ в преодолении президентского вето Украинский Народный Блок Костенко и Плюща. Любопытно, что “костенковцы” при этом не проявили никакого интереса к позиции Народного блока Литвина или СПУ, которые также голосовали за преодоление президентского вето. Создается впечатление, что, принуждая всех участников оранжевой коалиции голосовать в парламенте “по примеру” НСНУ, лидеры УНБ Костенко и Плюща грешат детским максимализмом, предписывающим слепое подчинение “нашим” правилам. Обвиняя таким образом БЮТ, они уподобляются вождям сталинского типа, которые несогласие с точкой зрения главы государства совершенно искренне считали предательством народных интересов.

БЮТ призывает “Нашу Украину” к честному ведению избирательной кампании и рекомендует не делать себе рекламу на дешевых скандалах, даже для того, чтобы остановить тенденции тотального падения доверия.

Андрей Осмоловский

ВВ № 029 (1525), 28 февраля 2006 года

Закон із “секретом”

Вже декілька останніх років деякі політичні сили в Україні та за її межами намагаються «проштовхнути» у Верховній Раді закон про статус міста-героя Севастополя. Президент України як гарант територіальної цілісності країни вже декілька разів накладав на цей закон вето. Лобісти закону, серед яких немає осіб, відомих як послідовні патріоти-державники, обурено запитують, чому, мовляв, Севастополь не має таких самих прав, як Жмеринка чи Шепетівка. Питають, хоча добре знають відповідь.

Згідно з нав’язуваним законом, Севастополь, де нині виконавча влада здійснюється міською державною адміністрацією, яка призначається й зміщується Президентом України, повинен дістати право обирати міського голову. Але лобісти свідомо вдаються до юридичних махінацій, намагаючись сидіти на двох стільцях. Вони вимагають визначити статус міста, свідомо ігноруючи той факт, що в правовому значенні Севастополь є не містом (таким же, як Жмеринка, Джанкой чи Керч), а одним із 27 регіонів України, в адміністративному розумінні таким же, як Одеська чи Херсонська область. Але в Одеській і Херсонській областях виконавча влада належить не міським головам, а державним адміністраціям. Якби Севастополь не був самостійним адміністративним регіоном України, а був частиною Автономної Республіки Крим (поряд із Бахчисараєм чи Євпаторією), то тоді мерський устрій був би цілком виправданим. Але в нашому випадку хочуть отримати мера не міста, власне, а... регіону, території, яка, крім, власне, Севастополя, включає до свого складу інші міста (Бєлокаменськ, Балаклаву, хоча формально вона й вважається районом Севастополя, а також декілька селищ і сіл). При цьому ніхто з лобістів закону не прагне, щоб Севастополь увійшов до складу АРК. Тобто дуже хочеться мати одночасно права і міста, і регіону.

Але й це не було б так страшно, якби не обставини геополітичного і військового характеру. Частина кордону Севастопольського регіону є одночасно кордоном держави Україна. Тобто, це прикордонна територія, де розташовано штаб Чорноморського флоту Російської Федерації і база російського флоту, де стоять бойові кораблі, де є летовища бойових літаків, військові містечка морської піхоти, танки, бронетранспортери, артилерія і ракети. Тобто місто Севастополь дуже істотно відрізняється від усіх інших міст країни. У Севастополі мешкають тисячі відставних офіцерів радянських і російських збройних сил, не кажучи вже про 16 тисяч військовослужбовців ЧФ РФ. Є також близько 20—30 тисяч власників російських паспортів і ще стільки ж людей, які мають як російський, так і український документ. Чорноморський флот займається не так специфічними військовими питаннями, але й активно втручається в усі аспекти життя українського міста, маючи власну друкарню, де друкується майже два десятки газет, основним захопленням яких є постійні нападки на Україну, маючи власне телебачення, могутні центри ідеологічного впливу, наприклад, Будинок офіцерів флоту, де діє безліч програм для цивільного населення Севастополя, Матроський клуб, а нещодавно пан Лужков спорудив у центрі Севастополя будівлю пишної архітектури, на якій величезними червоними літерами накреслено: «Дом Москвы».

Там також діє маса програм для місцевих мешканців, і було б наївно вважати, що пропаговані під егідою «Дома Москвы» ідеї істотно відрізнятимуться від тих, які проголошує Лужков. У Севастополі функціонує близько десяти філій ВНЗ Російської Федерації, де суспільно-політичні дисципліни викладаються за стандартами Росії. Інформаційний простір міста Севастополя перебуває під тотально домінуючим російським впливом, що є наслідком не лише російської активності, але й пасивності української влади.

За 17 років незалежності України в місті при байдужості офіційного Києва створено могутню антиукраїнську інфраструктуру ЗМІ, організацій, гуртків, навчальних закладів і т. ін. У потрібний момент за сигналом буде організовано той чи інший мітинг, з тими чи іншими гаслами і з різною мірою агресивності; його негайно буде висвітлено телебаченням Російської Федерації та місцевими проросійськими каналами. Функціонує цілий ряд фондів, таких як «Москва — Крым», «Москва — Севастополь» і подібні, які начебто перекачують гроші на благодійні та культурницькі акції, але це офіційно, а як там насправді — лише один Бог знає...

Припустімо, що в такій ситуації в місті буде обрано міського голову. Неважко передбачити, які саме сили в Україні й за її межами приведуть його до влади. Зрозуміло, що цей діяч буде відповідальним лише перед своїми спонсорами, а не перед Україною, яка втратить всі реальні можливості контролю і впливу в своєму місті. Вже зараз міська рада Севастополя створила режим найбільшого сприяння Чорноморському флоту Росії, одночасно постійно третируючи військово-морські сили України (блокуючи виділення землі для будівництва житла для українських офіцерів). Той же орган блокує будівництво єдиної в Севастополі української школи-колегіуму. З урахуванням усього цього, перехід влади в місті до міського голови означатиме, що всі процеси на даній території вже не будуть підвладні управлінню центральної державної влади. А якщо ще пригадати, що за спиною цього міського голови стоятиме російське військове угруповання, частини якого розкидані на території всього Севастополя, то ситуація може виявитися набагато гіршою, аніж за часів кримського президентства Юрія Мєшкова. Між іншим, і Ю.Мєшков, і О. Круглов, й інші проросійські діячі Криму досить відверто розповідали про ту величезну допомогу, яку їм надавав Чорноморський флот у їхній політичній діяльності. Ось, наприклад, що розповідав у квітні 1995 року російській газеті «Известия» про свою співпрацю з командуванням Чорноморського флоту Олександр Круглов: «...я з Балтіним (командувач ЧФ.— Авт.) уже радився. Він говорить, блокувати Севастополь — справа однієї години. Якщо щось, козаки не забаряться. А почнеться все з референдуму, так у нас домовлено» («Известия», 14 квітня 1995 р.).

Щоправда, тоді в них ще не було в Севастополі свого мера, що істотно ускладнювало підривну роботу проти України. А через тиждень після обрання Юрія Мєшкова «президентом» Криму, 7 лютого 1994 р. в штабі Чорноморського флоту відбулася його зустріч із командувачем, адміралом Е. Балтіним, де було досягнуто домовленість про підтримку курсу на збереження базування російського флоту в Криму і надання допомоги Мєшкову в його проросійській діяльності. Були також узгоджені списки кандидатів у депутати Верховної ради Криму нового скликання від Чорноморського флоту, куди були внесені кандидатури з найбільш антиукраїнською сепаратистською спрямованістю. З метою відриву Криму від України Мєшков намагався створити власні збройні формування і спецслужби. Але тоді ситуація була більш сприятливою для України: в Москві сиділо менш агресивне, аніж зараз, керівництво, і Мєшков не мав збройної опори.

Спираючись на підконтрольного їм міського голову, антидержавні сили в Севастополі можуть організувати провокацію будь-якого масштабу, проте масштаб визначатимуть не вони. Та й взагалі, це дуже дивна ідея — провести вибори міського голови в місті, де функціонує іноземна військова база. Чи будуть такі вибори чесними й справедливими? Питання риторичне... А наскільки глибоко Чорноморський флот Росії в Севастополі втручається у внутрішні справи України свідчить такий факт. Декілька років тому тогочасний командувач Чорноморського флоту адмірал Володимир Масорін відправив командувачеві ВМС України адміралу Михайлові Єжелю офіційний лист, в якому вимагав запровадити в газеті Міністерства оборони України «Флот України» політичну цензуру, заборонивши висвітлювати ряд тем. Цей список заборонених тем було представлено в листі й він стосувався міжнаціональних відносин у Севастополі, статусу російської мови в Україні, оцінок зовнішньої політики Російської Федерації і ще деяких питань. Натомість було запропоновано активно висвітлювати рік Росії в Україні, а в тому випадку, якщо українські журналісти не справляться, пропонувалася «братня допомога» журналістів офіційного органу російського ЧФ газети «Флаг Родины». До речі, статті автора цих рядків у «Флоті України» викликали особливе обурення російського флотоводця і прозорий натяк командуванню ВМС України на бажаність заборони на мої публікації.

Сьогодні у Верховній Раді України знову відчувається політична метушня з приводу цього закону. Особливу активність демонструє Партія регіонів, комуністи і блок Литвина, що абсолютно не дивує. Дивує участь у цій метушні Блоку Юлії Тимошенко. До речі, ватажок кримських комуністів Леонід Грач, розповідаючи з екрана місцевого телебачення про необхідність прийняття такого закону, заявив, що покладає великі надії на співучасть Юлії Тимошенко... Дійсно, Янукович, Литвин і Симоненко і без неї зможуть пропхати цей закон, але ось подолати вето Президента без голосів її фракції вони не зможуть.

Цікаво, що одним із найбільш ярих пропагандистів цього закону, який загрожує цілісності України, є одіозний депутат російської Держдуми Костянтин Затулін; настільки ярим і полум’яним, що закон цілком можна назвати затулінським. Вже один цей факт має би насторожити Ю.В. Тимошенко, якщо вона ще вважає себе патріотичним політиком. Чи варто їй після підозрілих газових домовленостей із Москвою, після сумнівного можливого кредиту з боку Російської Федерації (з неясними умовами), після передачі українських архівів під контроль комуністів у особі новопризначеної Кабміном на посаду шефа архівної служби України комуністки Ольги Гінзбург, після спроб протягнути російську мову як офіційну в закон про державну службу — брати на свої делікатні політичні плечі ще й затулінський закон? З лужковськими наслідками...

На цьому ж можна не лише втратити репутацію, але й голову зламати. В середині 90-х років минулого століття мєшковську «гарячу точку» в Криму високопрофесійно й без зайвого галасу ліквідував Євген Марчук. Все було виконано настільки ювелірно, що сьогодні багато хто з молодих кримчан навіть не здогадується, а старі — не можуть згадати, хто такий Мєшков. Але в нинішньому керівництві нашої країни державних діячів рівня Євгена Марчука, на жаль, немає.* Так що, в разі прийняття затулінського закону рятувати Україну буде нікому...

Будь-які зміни до порядку здійснення виконавчої влади в Севастополі можна вносити лише після припинення функціонування на його території іноземної військової бази.

Ігор Лосєв

День № 30, субота, 21 лютого 2009 року

_________________________________________
* Даруймо авторові цей реверанс, адже пан Марчук не зовсім чужий газеті "День" – Varnak.


Див. також:
Іван Діяк. П'ята колона в Україні: загроза державності
Роман Матузко. Антиукраїнська змова



Зміст   "П'ята колона" крокує Україною   Чи настане судний день для КПУ?   Дволика "порядність"   Ціна зради   Інформаційна війна проти Віктора Ющенка   За скільки продали Чорновола   Лист до Леоніда Кравчука   О роде суєтний, проклятий!   Дволикий Янус у парламенті Не іменуй мене поетом   Дмитро Павличко. Суд


Free Web Hosting